Приречені на успіх

 
То поволі, то бурхливо текли води Дніпра, шумів комиш...
 
І звідки набігли ці 40 років, і тепер уже далеко позаду залишився той пам'ятний 1976-й? Саме тоді в с. Стара Збур'ївка, при місцевому клубному закладі його директор Мала Поліна Григорівна та художній керівник Троцюк Євгенія Миколаївна організували невеличку агітбригаду з юних обдарувань. За мету визначили нести культуру в маси за принципом: як не люди до клубу, то клуб до людей, прямісінько на їхні робочі місця. Це було схоже на приповідку: «Як не Магомед до гори, то гора до Магомеда». До агітбригади саме в 1976 році входили молоді люди Старої Збур’ївки. Це — Троцюк Василь, Шишкін Володимир, Шипілова (Дзісь) Гайна, Шипілова (Єфі-мова) Оленка, Бобришев Леонід, Бобришева Раїса, Троцюк Євгенія. А вже в 1978-му до колективу влилися Харченко Юрій, Бутенко Віктор, Андрющенко Олександр. Співала з усіма і пані директорка - Мала Поліна Григорівна. Колектив полюбляв виконувати частівки власного «приготування».
 
Життя йшло вперед, змінювалось, змінювався і склад колективу. Хтось відходив від творчості, хтось до неї залучався. Кожного року ансамбль почав ходити по Новій і Старій Збур’ївкам з веселими новорічними дійствами. Прибували до його складу навіть цілими сім'ями. Пізніше до молоді приєднувалися і старші люди. Таке захоплення, дійсно, поступово ставало сімейним, бо було ж тут і правда цікаво. Сім’ї Бобришевих і Троцюків з ансамблем з самого початку. Ну, а далі вже - то батьки йшли за дітьми, то батьки брали з собою дітей.
 
Так колись водили з собою маленького синочка Вову Михайло та Олена Рудковські. Хлопець спочатку був спостерігачем. Та його все ж вабила цікавинка участі у творчості. Як згадує сам Володимир — пісні виходило виконувати добре. Одна з пісень — «їхав я по гравію, попід світлофорами...» - видалася знаковою. Адже Володимир Михайлович зараз є водієм—шерифом при сільській раді. До речі, і актор з нього вийшов непоганий, адже знявся в документальному фільмі «Українські шерифи».
 
За доньками Вічними (зараз — Малюк Наталія та Коковіна Тетяна) прийшла до колективу їх мама - Вічна Олена, а Рудковський Володимир почав брати з собою доньок Настю і Тетяну. Співало й подружжя Чеботарів - Зінаїда та Володимир. Євгенія і Василь Троцюки завжди були разом з мамою-тещею Каїкою Надією та племінником Созанським Віталієм, Бобришеві залучили до ансамблю і свого синочка Вітю. Також свого часу до складу ансамблю входили: Щербина Ніна, Королюк Надія, Галатенко Феодосія, Повод Дора, Михайленко Ганна, Білощуцька Валентина, Таран Микола, Німич Катерина, Ямпольська Валентина, Мороз Ніла, Шавалда Валентина, Колокот Лідія, Твардовський Сергій, Малашкіна Любов. Директорами сільського будинку культури працювали Мала П.Г., Бобришева Р.В., Стафійчук A.B., Рудковська І. А; художніми керівниками - Троцюк Є.М., Чеботарь З.С. Зараз Старозбур’ївський сільський будинок культури очолює Лисенко В.В.
 
З 2002 року безіменний ансамбль став «Перепілочкою» завдяки однойменній пісні, яку полюбляють виконувати в співочому колективі. Старожил ансамблю Мартинчук Віра ось що говорить про своїх улюбленців:
«Перепілочка» на сцені
Ой, гарно співає.
Доспівалася до того -
Ювілей справляє.
Ой дівчата в нас в ансамблі -
Гарні молодички.
А співають як вони!
Мов перепелички.
Оновився в нас ансамбль -
Дівчата хороші:
Галя, Віра, Ніна, Лєна, Віка,
Гур’ївна, Марина
Та ще й три Наташі.
«Перепілочку» вже нашу
Давно усі знають,
В інтернаті, по Херсону...
Скрізь вони співають».
 
І дійсно, старозбур’ївський ансамбль з самого початку і дотепер приречений на успіх. Зараз у «Перепілочці» радують своїми голосами Мартинчук Галина, Мартинчук Віра, Левчук Ніна, Ткач Олена, Лисенко Віка, Коковіна Тетяна Гур'ївна, Повод Марина, Матяж Наталія, Рильська Наталія, Бокаєва Наталія.
 
Ще в далекому 1993 році сільський громадський кореспондент Тисленко Ніна Микитівна в статті «Вогні сільської сцени», опублікованої в районній газеті «Голопристанський вісник», писала: «Оплесками зустріли фольклорний ансамбль, який представив нову програму. А членів співочого колективу Феодосію Тимофіївну Галатенко, котрій виповнилось вже 82 роки, Надію Степанівну Каїку, Дору Антонівну Повод, Ганну Іванівну Михайленко люблять і поважають односельці». У цьому газетному матеріалі також йшлося про те, що журі надало ансамблю запрошення для участі в районному концерті.
 
Та так вже й повелося... Концерти, нові запрошення, конкурси та фестивалі... Як згадує учасниця ансамблю минулого Ямпольська Валентина: «Де ми тільки не бували зі своїми виступами... Не забували й порадувати стареньких в геріатричних закладах». А директор сільського будинку культури Лисенко Вікторія зазначила: «Багато творчої радості принесла поїздка ансамблю в 2016 році на Всеукраїнський конкурс-фестиваль «Зірки майбутнього», де ансамбль отримав звання володаря Гран-Прі».
 
Усе в житті змінюється. Уже давно колектив працює у новому складі. Та все ж голоси його учасників незмінно ведуть «Перепілочку» до нових перемог, з роками стають все досконалішими.
«А що ж далі в планах?
«Перепілочка» надалі
Буде в клуб ходити,
Щоб для нашого села
Нові пісні вчити».
В.Мартинчук.
 
Велику надію на «Перепілочку» в плані пісенної реконструкції покладає старозбур'ївський сільський голова Маруняк Віктор Васильович. І може нам пощастить познайомитися з пісенними творами, зібраними старозбур'ївчанкою, письменницею Дніпровою Чайкою (Людмилою Василевською), адже так цікаво почути пісні і мелодії, які звучали більше ста років тому! А ви як вважаєте, дорогі читачі?
НАШ ДИРЕКТОР
 
Лисенко Вікторія Василівна живе у Старій Збур’ївці лише декілька років. З того часу, як приїхала одного дня сюди на переддипломну практику, молоду дівчину полюбили старозбур’ївчани. Знайшла тут свою «другу половинку», народила донечку Кіру.
 
Незабаром їй запропонували місце директора сільського будинку культури. Молода, тендітна, толерантна, добра, відповідальна, з великим людяним серцем... Сільський голова Маруняк В.В. зізнається, що кожного разу, коли проходила зміна директорів клубного закладу, він дуже боявся, що все закінчилось і занепад культури в нашому селі неминучий.
 
Цього разу хвилювався особливо, бо попередній директор, Рудковська І.А., була дійсно великим спеціалістом своєї справи. Але сталося диво: адже все не тільки не зазнало руїни, а навпаки, підхопилося новою, молодою хвилею і понеслося до інших звершень, Це вже при Вікторії Василівні ансамбль «Перепілочка» на Всеукраїнському конкурсі-фестивалі «Зірки майбутнього» виборов Гран-Прі. Мабуть, це сталося тому, що, крім директорської посади, Вікторія Василівна є художнім керівником ансамблю, бо за фахом вона — хормейстер.
 
До речі, ще двоє наших учасників вищезгаданого фестивалю: тріо «Натхнення» (Лисенко В., Матяж Н., Тимошенко О.) та вокаліста Пантах Анна привезли на малу батьківщину по другому місцю. Село може бути спокійним. Тепер його культура — в надійних руках.
ПЕРШИЙ
ХУДОЖНІЙ КЕРІВНИК
 
Троцюк Євгенія Миколаївна в 1976 році разом з Малою Поліною Григорівною започаткувала фольклорний ансамбль на селі, була його першим художнім керівником.
 
Зараз Євгенія Миколаївна — на заслуженому відпочинку. Та ще активна і співоча. Полюбляє у вільний час погортати газету «Голопристанський вісник». Як сама говорить: «З нетерпінням чекаю кожен номер і читаю його «від корочки до корочки». Газета - її друг здавна.
 
У «Голопристанському віснику» від 25 квітня 1995 року сільський кореспондент Тисленко Н.М. в рубриці «Про людей хороших» описала життєвий шлях пісенного родоводу Троцюків. І виявляється, що в розумінні цієї сім'ї - щастя без душевної пісні не буває. «Щастя має такі складові: творчу роботу, дружну сім'ю і душевну пісню». Сількор повністю з цим погодилася і в своїй замітці написала: «Пісня? Що ж, вона ще ніколи жодну людину не зробила гіршою. Нехай вона навіки залишиться душевною стрічкою, вплетеною в їх родовід». А й справді, від пісень, виконаних з душею, люди тільки кращають та молодіють.
 
Ось 5 січня цього року Євгенія Миколаївна відзначатиме черговий ювілей своєї дійсно молодої душі. І, як завжди, старожил «Перепілочки» Мартинчук Віра не залишилась осторонь важливих сільських подій і присвячує Євгенії Миколаївні свої поетичні рядки та вітає її разом з усім ансамблем:
«Женя наша добра й мила,
Мудра господиня.
Довгі роки пісень гарних
Нас вона учила.
З днем народження ми хочем
Женю привітати,
Не роками, а піснями
Вона в нас багата.
Ясних днів, здоров'я,
Від дітей поваги,
А у справах всіх —
Побільше наснаги!».
 
А головне — здоров’я Вам побільше, дорога наша Євгеніє Миколаївно!
ПОЕТ-ГОЛОС
 
Уже не раз ми згадували на сторінках «Голопристанського вісника» про творчу людину зі Старої Збур’ївки Мартинчук Віру. І ось, нарешті, познайомимося з нею ближче. Крім складання віршів, Віра — ще й добрий голос ансамблю «Перепілочка». Вміло плете та вишиває, дбайлива мама та бабуся. Про себе вона ж розповідає так: «Народилася я на Житомирщині, в чудовому співочому краї, в багатодітній родині. Батьки мали 7 дітей. Усіх нас виховували в любові до праці, до природи, до пісні. Робота в полі, з роботи — на роботу... Завжди ми були з піснями народними». Та раптом стало не до пісень. Загинув син. Думала - все, життя скінчилося. Душу лікувала творчою працею - складанням віршів, вишиванням. Поступово, потроху до душевних ліків залучилася і пісня А ще — Мартинчук Віра взяла собі за звичай словом і ділом підтримувати інших, хто в скруті.
ПОЕТ-КОМПОЗИТОР
 
Завжди усміхнена, має вдумливі, глибокі очі. Тонко відчуває душу дорослих і дітей. Це — Тимошенко Ольга — новенька жителька нашої Старої Збур’ївки. Ще й пів року не минуло, як її сім’я оселилася в затишному відремонтованому будиночку.
 
Ольга Станіславівна відразу поринула в роботу на благо села. Теоретик музики і просто жінка з великою душею, працює над емоціями підростаючого покоління, що відвідує старозбур’ївську музичну школу. А ще - Тимошенко Ольга створює музику в різних жанрах для різноманітних виконавських складів, в тому числі і для «Перепілочки».
 
У 2013 році в Одесі було видано збірку її пісень для дітей «Рецепт от скуки», регулярно друкуються її твори в журналі «Музична школа». Один з предків Ольги був «першою скрипкою» в Одеському оперному театрі. Корінна одеситка, вона дуже швидко стає щирою старозбур’ївчанкою. Її «Старозбур’ївський вальс» уже прозвучав зі сцени будинку культури. А приспів був такий:
«Старая Збурьевка. Старая Збурьевка —
Сколько здесь было всего.
Старая Збурьевка. Старая Збурьевка —
Родина — это любимое самое наше родное село».
Ну що ж, Ольго Станіславівно. ласкаво просимо до нашої громади!
ТАКІ РІЗНІ, ТАКІ РІДНІ!
 
Чотири різних людських портрети, чотири різних людських долі... Що їх єднає?
 
Усі четверо — приїжджі. Хтось прибув до нашого, села зовсім давно, а хтось — лише цього літа. Але вони по праву наші рідні, старозбур’ївчани. Стара Збур'ївка тепер і їхня, ще одна мала батьківщина: на одній вони з’явилися на світ і росли, а тут - далі зростають у своїх звершеннях, проростають корінням в багатогранне сільське життя, зріднюються з ним навічно. Саме з такими людьми місцева творчість не зів’яне ніколи.
Лідія ЩЕДРИГІНА

Херсонский ТОП Hosting Ukraine
Стара Збур'ївка © 2011 - 2017